Значення в інших словниках
-
омет —
оме́т іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
омет —
-а, ч., заст. Пола, край (одягу).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
омет —
ОМЕ́Т, а, ч., заст. Пола, край (одягу). Яко миро добровоннє З голови честної [чесної] На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогії (Т. Шевченко).
Словник української мови у 20 томах
-
омет —
ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П.
Словник синонімів української мови
-
омет —
Оме́т, -та; оме́ти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
омет —
ОМЕ́Т, а, ч., заст. Пола, край (одягу). Яко миро добровоннє З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогії (Шевч., І, 1963, 344).
Словник української мови в 11 томах
-
омет —
Оме́т, -та м. Ометъ, край, пола одежды. Шитії омети, ризи дорогії. Шевч. ІІ. 270.
Словник української мови Грінченка