суфіт

Суфі́т:

Су́фіт:

— стеля [1,19,VI,VII,X]

Значення в інших словниках

1. суфіт — суфі́т іменник чоловічого роду стеля арх.  Орфографічний словник української мови
2. суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. – В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., – репетувала писарша (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. суфіт — су́фіт стеля (ст): Баси гудуть, аж лямпа під тонким дощаним суфітом ходить (Лисяк) ◊ смія́тися до суфі́ту вул. померти (ст)|| = зламатися ◊ засміятися до суфі́ту = сміятися до суфі́ту  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. суфіт — -у, ч., заст. Стеля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. — В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., — репетувала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 137).  Словник української мови в 11 томах