суфіт
Суфі́т:
Су́фіт:
— стеля [1,19,VI,VII,X]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суфіт — суфі́т іменник чоловічого роду стеля арх. Орфографічний словник української мови
- суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. – В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., – репетувала писарша (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- суфіт — су́фіт стеля (ст): Баси гудуть, аж лямпа під тонким дощаним суфітом ходить (Лисяк) ◊ смія́тися до суфі́ту вул. померти (ст)|| = зламатися ◊ засміятися до суфі́ту = сміятися до суфі́ту Лексикон львівський: поважно і на жарт
- суфіт — -у, ч., заст. Стеля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. — В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., — репетувала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 137). Словник української мови в 11 томах