1. Орфографічний словник української мови

суфіт

суфі́т

іменник чоловічого роду

стеля

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суфіт — Суфі́т: Су́фіт: — стеля [1,19,VI,VII,X] Словник з творів Івана Франка
  2. суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. – В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., – репетувала писарша (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. суфіт — су́фіт стеля (ст): Баси гудуть, аж лямпа під тонким дощаним суфітом ходить (Лисяк) ◊ смія́тися до суфі́ту вул. померти (ст)|| = зламатися ◊ засміятися до суфі́ту = сміятися до суфі́ту Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. суфіт — -у, ч., заст. Стеля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суфіт — СУФІ́Т, у, ч., заст. Стеля. — В їх [них] стеля з сволоками, а в мого папеньки [татуся] гладенькі суфіти з кружалами посередині.., — репетувала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 137). Словник української мови в 11 томах