шлюбний

Шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III]

— шлюбний вельон: прикраса для дівчат з тонкої білої тканини на голову під час вінчання [III]

Значення в інших словниках

1. шлюбний — Подружній, вінчальний, кн. матримоніальний; шлюбовий.  Словник синонімів Караванського
2. шлюбний — [шл'убнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Яновський); // Признач. для здійснення обряду одруження.  Словник української мови у 20 томах
4. шлюбний — шлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
5. шлюбний — шлю́бний весільний ◊ шлю́бний а́нцуґ = а́нцуґ ◊ шлю́бні ме́шти → мешти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. шлюбний — -а, -е. Стос. до шлюбу. || Признач. для здійснення обряду одруження. || Який перебуває в шлюбі. Шлюбний договір (контракт) — угода осіб, що одружуються, або подружньої пари, що визначає їхні майнові права та обов'язки у шлюбі і/або у разі його розірвання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙ книжн. Шлюбне право; — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... — Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О.  Словник синонімів української мови
8. шлюбний — Шлю́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Особливо ганебна, підла, лицемірна нерівність у шлюбному і родинному праві, нерівність щодо дитини знищена Радянською владою цілком (Ленін, 42, 1974, 355); Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
10. шлюбний — Шлюбний, -на, -не, шлюбовий, -а, -е Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. МПр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена.  Словник української мови Грінченка