шлюбний —
Шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III] — шлюбний вельон: прикраса для дівчат з тонкої білої тканини на голову під час вінчання [III]
Словник з творів Івана Франка
шлюбний —
Подружній, вінчальний, кн. матримоніальний; шлюбовий.
Словник синонімів Караванського
шлюбний —
ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Яновський); // Признач. для здійснення обряду одруження.
Словник української мови у 20 томах
шлюбний —
шлю́бний прикметник
Орфографічний словник української мови
шлюбний —
шлю́бний весільний ◊ шлю́бний а́нцуґ = а́нцуґ ◊ шлю́бні ме́шти → мешти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шлюбний —
-а, -е. Стос. до шлюбу. || Признач. для здійснення обряду одруження. || Який перебуває в шлюбі. Шлюбний договір (контракт) — угода осіб, що одружуються, або подружньої пари, що визначає їхні майнові права та обов'язки у шлюбі і/або у разі його розірвання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шлюбний —
ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙ книжн. Шлюбне право; — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... — Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О.
Словник синонімів української мови
шлюбний —
Шлю́бний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шлюбний —
ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Особливо ганебна, підла, лицемірна нерівність у шлюбному і родинному праві, нерівність щодо дитини знищена Радянською владою цілком (Ленін, 42, 1974, 355); Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах