Значення в інших словниках
-
Коран —
Кора́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
Коран —
Біблія (мохамеданська)
Словник чужослів Павло Штепа
-
Коран —
-у, ч. Священна книга, що містить виклад догм і положень мусульманської релігії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
коран —
КОРА́Н, у, ч. (з великої літери). Головна священна книга ісламу, що містить зібрання проповідей, виголошених засновником ісламу Мухамедом, а також релігійні, правові й обрядові приписи мусульманської релігії. Він ..
Словник української мови у 20 томах
-
КОРАН —
• КОРАН (араб. кур'ан, букв. — читання) - священна книга мусульман і перша писемна пам'ятка араб. л-ри; збірка проповідей, обряд. і юрид.
Українська літературна енциклопедія
-
коран —
кора́н (араб. кур’ан, букв. – читання) «священна книга» мусульман; збірник релігійних догм, міфів та правових положень ісламу.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
Коран —
(Кур'ан, дослівно читання) священна книга мусульман, збірник правових положень, а також моральних наказів ісламу, об'явлених Аллагом Мугаммадові; відредагований у VII cт.; ділиться на 114 сур (розділів); визнаний шедевр араб. літератури; рос.
Універсальний словник-енциклопедія
-
коран —
КОРАН (араб. — "те, що читають") — священна книга мусульман. Вважається, що К. існує одвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду.
Філософський енциклопедичний словник
-
коран —
КОРА́Н, у, ч. Книга, що містить виклад догм і положень мусульманської релігії. Він.. у богомільнім настрої довбав з корану святі слова (Коцюб., II, 1955, 125); Священний коран.. кілька віків зберігався в самаркандській мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 61).
Словник української мови в 11 томах