Костянтин —
Костянти́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
Костянтин —
Костянтин, Кость лат.; constans (pod. constants) — постійний, стійкий. Костя, Кистенько, Кистик, Костусь, Костіок, Костьо, Китя, Котька. — А ти куди, Максиме? — Рятувати діда Дуная, — промовив з сльозами у голосі. —То і я з тобою, — зашепотів Костянтин.
Власні імена людей. Словник-довідник