1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Костянтин

Константи́н або Костянти́н, -на

Костянти́н, -на, Костянти́нович, -ча.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Костянтин — Костянти́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Костянтин — Костянтин, Кость лат.; constans (pod. constants) — постійний, стійкий. Костя, Кистенько, Кистик, Костусь, Костіок, Костьо, Китя, Котька. — А ти куди, Максиме? — Рятувати діда Дуная, — промовив з сльозами у голосі. —То і я з тобою, — зашепотів Костянтин. Власні імена людей. Словник-довідник