Мирон

Миро́н, -на, Миро́нович, -ча.

Значення в інших словниках

1. Мирон — Миро́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мирон — Говорив Мирон рябої кобили сон. Говорив небилиці.  Приповідки або українсько-народня філософія
3. Мирон — V ст. до н.е., грец. скульптор, майстер бронзового литва; ініціатор зображення людської постаті у кульмінаційній фазі руху; відзначився скульптурами атлетів-переможців під час змагань (Дискобол) і реалістичними зображеннями тварин (Ялівка); творчість М. відома переважно з копій.  Універсальний словник-енциклопедія