1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Мирон

Миро́н, -на, Миро́нович, -ча.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мирон — Миро́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мирон — Говорив Мирон рябої кобили сон. Говорив небилиці. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. Мирон — V ст. до н.е., грец. скульптор, майстер бронзового литва; ініціатор зображення людської постаті у кульмінаційній фазі руху; відзначився скульптурами атлетів-переможців під час змагань (Дискобол) і реалістичними зображеннями тварин (Ялівка); творчість М. відома переважно з копій. Універсальний словник-енциклопедія