Пилип —
Пили́п іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
Пилип —
гр.; особове ім'я Philippos; від philippos — який любить коней. Ішлипко, Пилипонько, Пилипчик, Пилипцьо, Пилипок, Пилипиць. Ой кувала зозуленька у лісі на липі, Вишивана сорочечка на нашім Пилипі (Народна пісня);У нього очі наче волошки в житі.
Власні імена людей. Словник-довідник
Пилип —
Вирвався, як Пилип з конопель. Зрадив себе. В коноплях ховались збігці, злодії і т. п., там і переховували речі, бо в коноплях і собака не годна була звірити. Нема що робити, треба Пилипа женити. Жартують із парубка Пилипа.
Приповідки або українсько-народня філософія
Пилип —
ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь.
Фразеологічний словник української мови