Пилип

гр.; особове ім'я Philippos; від philippos — який любить коней.

Ішлипко, Пилипонько, Пилипчик, Пилипцьо, Пилипок, Пилипиць.

Ой кувала зозуленька у лісі на липі, Вишивана сорочечка на нашім Пилипі (Народна пісня);У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками. Це — Пилинко (А. Головко);— Ой у лісі на орісі сорока зависла,Да вже ж твоя, Пилипоньку, вечеря прокисла (Народна пісня);Он карапуз малий до горьковського тому Припав (уже й він сам щось пише — Пилипокї)(М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. Пилип — Пили́п іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Пилип — Вирвався, як Пилип з конопель. Зрадив себе. В коноплях ховались збігці, злодії і т. п., там і переховували речі, бо в коноплях і собака не годна була звірити. Нема що робити, треба Пилипа женити. Жартують із парубка Пилипа.  Приповідки або українсько-народня філософія
3. Пилип — ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь.  Фразеологічний словник української мови
4. Пилип — Пили́п, -па, -пові, Пили́пе!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)