Староду́б, -ду́ба, в -бі (м.); староду́бський, -ка, -ке
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
Стародуб —
Староду́б 1 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Староду́б 2 іменник чоловічого роду місто в Росії
Орфографічний словник української мови
стародуб —
СТАРОДУ́Б.
Словник української мови у 20 томах
стародуб —
Стародуб, -ба м. раст. Laserpitium latifolium L. Анн. 186.
Словник української мови Грінченка