антена —
-и, ж. 1》 Дріт або система дротів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. || Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей провід. Параболічна антена. 2》 мн. Те саме, що сяжки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
антена —
АНТЕ́НА, и, ж. Пристрій для безпосереднього випромінювання або прийому радіохвиль. Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції .. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (В.
Словник української мови у 20 томах
антена —
(-и) ж.; жарт. 1. крим. Вухо. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11. 2. крим. Чоловічий статевий орган у стані ерекції. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 32. 3. військ. (курс). Шнурки, що виступають над шапкою. Балабін.
Словник жарґонної лексики української мови
антена —
анте́на (від лат. antenna – рея) пристрій для випромінювання або приймання радіохвиль.
Словник іншомовних слів Мельничука
антена —
Пристрій для передачі або (і) прийому радіохвиль, що є складовою частиною кожної радіокомунікаційної системи (передавальна а., приймальна а., передавально-приймальна а.); супутникова (сателітарна)...
Універсальний словник-енциклопедія
антена —
АНТЕ́НА, и, ж. Провід або система проводів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції..
Словник української мови в 11 томах