антена
АНТЕ́НА, и, ж.
Пристрій для безпосереднього випромінювання або прийому радіохвиль.
Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції .. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (В. Собко);
Із підвищенням поверховості будівель розпочався перехід на антени колективного користування (з газ.);
Телевізійна антена;
// Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей пристрій.
Будинки світяться вночі, просторі, теплі, чисті. Стримлять антени, й приймачі з Москви приймають вісті (Н. Забіла).
△ (1) Ра́мкова анте́на – один або декілька витків проводу у формі рамки чи котушки, признач. для приймання або випромінювання електромагнітних хвиль.
Незаземлений екран – дуже гарна рамкова антена (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)