1. Словник української мови у 20 томах

антена

АНТЕ́НА, и, ж.

Пристрій для безпосереднього випромінювання або прийому радіохвиль.

Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції .. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (В. Собко);

Із підвищенням поверховості будівель розпочався перехід на антени колективного користування (з газ.);

Телевізійна антена;

// Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей пристрій.

Будинки світяться вночі, просторі, теплі, чисті. Стримлять антени, й приймачі з Москви приймають вісті (Н. Забіла).

△ (1) Ра́мкова анте́на – один або декілька витків проводу у формі рамки чи котушки, признач. для приймання або випромінювання електромагнітних хвиль.

Незаземлений екран – дуже гарна рамкова антена (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антена — анте́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. антена — Що глиця Словник чужослів Павло Штепа
  3. антена — -и, ж. 1》 Дріт або система дротів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. || Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей провід. Параболічна антена. 2》 мн. Те саме, що сяжки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. антена — (-и) ж.; жарт. 1. крим. Вухо. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11. 2. крим. Чоловічий статевий орган у стані ерекції. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 32. 3. військ. (курс). Шнурки, що виступають над шапкою. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
  5. антена — анте́на (від лат. antenna – рея) пристрій для випромінювання або приймання радіохвиль. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. антена — Пристрій для передачі або (і) прийому радіохвиль, що є складовою частиною кожної радіокомунікаційної системи (передавальна а., приймальна а., передавально-приймальна а.); супутникова (сателітарна)... Універсальний словник-енциклопедія
  7. антена — Анте́на, -ни; анте́ни, -тен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. антена — АНТЕ́НА, и, ж. Провід або система проводів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції.. Словник української мови в 11 томах