антена

АНТЕ́НА, и, ж. Провід або система проводів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання.

Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції.. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (Собко, Стадіон, 1954, 289);

// Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей провід.

Будинки світяться вночі, просторі, теплі, чисті. Стримлять антени, й приймачі з Москви приймають вісті (Забіла, Промені, 1951, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

антена — анте́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
антена — Що глиця Словник чужослів Павло Штепа
антена — -и, ж. 1》 Дріт або система дротів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. || Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей провід. Параболічна антена. 2》 мн. Те саме, що сяжки. Великий тлумачний словник сучасної мови
антена — АНТЕ́НА, и, ж. Пристрій для безпосереднього випромінювання або прийому радіохвиль. Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції .. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (В. Словник української мови у 20 томах
антена — (-и) ж.; жарт. 1. крим. Вухо. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11. 2. крим. Чоловічий статевий орган у стані ерекції. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 32. 3. військ. (курс). Шнурки, що виступають над шапкою. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
антена — анте́на (від лат. antenna – рея) пристрій для випромінювання або приймання радіохвиль. Словник іншомовних слів Мельничука
антена — Пристрій для передачі або (і) прийому радіохвиль, що є складовою частиною кожної радіокомунікаційної системи (передавальна а., приймальна а., передавально-приймальна а.); супутникова (сателітарна)... Універсальний словник-енциклопедія
антена — Анте́на, -ни; анте́ни, -тен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)