аорист —
ао́рист іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
аорист —
-а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.
Великий тлумачний словник сучасної мови
аорист —
АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражає єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. У морфології “Руської правди” виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
аорист —
ао́рист (грец. αόριστος, букв. – неозначений) дієслівна форма давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки на її тривалість.
Словник іншомовних слів Мельничука
аорист —
АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.
Словник української мови в 11 томах