аорист

АО́РИСТ, а, ч., лінгв.

Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражає єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.

У морфології “Руської правди” виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. аорист — ао́рист іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аорист — -а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аорист — ао́рист (грец. αόριστος, букв. – неозначений) дієслівна форма давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки на її тривалість.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. аорист — Ао́рист, -та; -ристи, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. аорист — АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.  Словник української мови в 11 томах