1. Словник української мови у 20 томах

аорист

АО́РИСТ, а, ч., лінгв.

Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражає єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.

У морфології “Руської правди” виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аорист — ао́рист іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. аорист — -а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аорист — ао́рист (грец. αόριστος, букв. – неозначений) дієслівна форма давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки на її тривалість. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. аорист — Ао́рист, -та; -ристи, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. аорист — АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. Словник української мови в 11 томах