аорист
АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому.
В морфології "Руської правди" виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аорист — ао́рист іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аорист — -а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аорист — АО́РИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражає єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. У морфології “Руської правди” виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- аорист — ао́рист (грец. αόριστος, букв. – неозначений) дієслівна форма давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки на її тривалість. Словник іншомовних слів Мельничука
- аорист — Ао́рист, -та; -ристи, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)