архів —
[арх’іў] -х'іву, м. (на) -х'ів'і, мн. -х'івие, -х'ів'іў
Орфоепічний словник української мови
архів —
-у, ч. 1》 Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. || Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. 2》 Листи, рукописи, знімки і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
архів —
АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням, зберіганням і описом документів, писемних пам'яток і т. ін. Поки розшукав його [документ] в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв (В. Кучер); Годинами переглядав [М.
Словник української мови у 20 томах
архів —
архі́в (лат. archivum, від грец. άρχείον – урядовий будинок) 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. 2. Сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи або особи.
Словник іншомовних слів Мельничука
архів —
1. постійна збірка архівалій, тобто актів і громадських або приватних документів; 2. інституція, створена для нагромадження, зберігання та доступу до архівалій; існують...
Універсальний словник-енциклопедія
архів —
витяга́ти / ви́тягти з архі́вів що. Повернутися до чогось забутого, старого, почати використовувати його. Андрій Хвиля особливо емоційно заперечує думку Дмитрія Карамазова ..
Фразеологічний словник української мови
архів —
АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам’яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Ів., Тарас.
Словник української мови в 11 томах
архів —
рос. архив (від латин archivum-урядовий будинок) — 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують, зберігають важливі документальні матеріали.
Eкономічна енциклопедія