балка —
[балка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. балкие/ балки, балок дв'і балкие
Орфоепічний словник української мови
балка —
I -и, ж. Яр із пологими схилами. II -и, ж. 1》 Дерев'яний брус, металева або залізобетонна деталь, що з'єднує фундамент, стіни, опори моста і є основою настилу, перекриття (стелі, підлоги і т. ін.). 2》 діал. Сволок. Балка Т-подібного профілю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
балка —
БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Т. Шевченко); Унизу були глибокі балки, зарослі садами й виноградниками (М. Івченко); Криниця в балці, журавель при ній.
Словник української мови у 20 томах
балка —
див. низовина; перекладина
Словник синонімів Вусика
балка —
I суха улоговина з широким, плескатим дном і стрімкими, вкритими рослинністю схилами. II конструктивний елемент (профіль, ферма), горизонтальний або похилий, який передає на опори вертикальні навантаження; б. можуть бути стельові, дахові, б. несучих площин літака тощо.
Універсальний словник-енциклопедія
балка —
БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі).
Словник синонімів української мови
балка —
БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Шевч., II, 1953, 257); Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб., Жайворонки, 1957, 63); Криниця в балці, журавель при ній.
Словник української мови в 11 томах
балка —
(польс. < нім., голл.) 1. Несучий прямолінійний, суцільний або складовий, переважно горизонтальний стержень. Матеріал Б. (дерево, камінь, метал, бетон) зумовлював розміри прогонів і крок підпор, колон.
Архітектура і монументальне мистецтво