балка
БА́ЛКА¹, и, ж.
Яр з пологими схилами.
Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Т. Шевченко);
Унизу були глибокі балки, зарослі садами й виноградниками (М. Івченко);
Криниця в балці, журавель при ній. Тут, кажуть, воду пив колись Шевченко (М. Рильський);
Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (І. Рябокляч).
БА́ЛКА², и, ж.
Дерев'яна колода, залізобетонний або залізний брус, що є основою перекриття будівлі, настилу (стелі, підлоги і т. ін.).
Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали – падали (Панас Мирний);
Не пан ставив будинки. Мужичі руки складали до бруса брус, до балки балку, і все те мусить тепер служити на користь людям (М. Коцюбинський);
Теслярі, зчищаючи кору, обтісували сокирами довгі лати, товсту балку сволока і крокви (В. Козаченко).
БА́ЛКА³, и, ж., жарг.
Місце (іноді базар), де торгують контрабандними товарами; чорний ринок.
Словник української мови (СУМ-20)