Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

банкір

Банкі́р, -кі́ра, -кі́рові, -кі́ре! -кі́ри, -кі́рів

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. банкір — банкі́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. банкір — -а, ч. Власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій; управляючий банком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. банкір — банкі́р (нім. Bankier, від франц. banquier) у капіталістичних країнах банківський ділок, великий акціонер банку або власник банкірського дому.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. банкір — БАНКІ́Р (власник або директор банку); ФІНАНСИ́СТ (банкір, що здійснює великі грошові операції). Тепер до Одеси — в сподіванні податися за кордон — з'їхалися наймогутніші петроградські банкіри, московські мануфактурники, промисловці Донбасу й Кривого Рогу (Ю. Смолич).  Словник синонімів української мови
  5. банкір — БАНКІ́Р, а, ч. У капіталістичних країнах — власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій. Був це один із значніших львівських банкірів (Фр., VI, 1951, 280); Доля самої культури в країнах капіталу залежить від волі банкірів (Еллан, II, 1958. 185).  Словник української мови в 11 томах
  6. банкір — рос. банкир (нім. Bankier, Bank) — власник банку або його керівник (один із керівників) чи власник грошового капіталу, який веде банківську справу і здійснює банківські операції.  Eкономічна енциклопедія