банкір
БАНКІ́Р, а, ч. У капіталістичних країнах — власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій.
Був це один із значніших львівських банкірів (Фр., VI, 1951, 280);
Доля самої культури в країнах капіталу залежить від волі банкірів (Еллан, II, 1958. 185).
Словник української мови (СУМ-11)