банітувати —
банітува́ти дієслово недоконаного виду іст.
Орфографічний словник української мови
банітувати —
-ую, -уєш, недок., перех. 1》 заст.Засуджувати кого-небудь на вигнання. 2》 діал. Дуже сильно лаяти кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
банітувати —
БАНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. заст. Засуджувати кого-небудь на вигнання. – Правильно! Банітувати! Вигнати його [підскарбія Морштина]! – підтримали короля посли. – Хай зразу ж іде звідси! Він не годен сидіти поряд з нами! (В. Малик). 2. діал.
Словник української мови у 20 томах
банітувати —
БАНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. заст. Засуджувати кого-небудь на вигнання. 2. діал. Дуже сильно лаяти кого-небудь. Василь.. радо слухав, як мати банітувала сестру (Мирний, IV, 1955, 28); [Домаха:] Мамо! краще мене банітуйте, а не паскудьте моєї дружини! (Стар., Вибр., 1959, 336).
Словник української мови в 11 томах
банітувати —
Банітува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Шельмовать, бранить послѣдними словами. 2) Мучить. Лубен. у. 3) — розумом = баламутити 2. Желех.
Словник української мови Грінченка