банітувати
БАНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. заст. Засуджувати кого-небудь на вигнання.
2. діал. Дуже сильно лаяти кого-небудь.
Василь.. радо слухав, як мати банітувала сестру (Мирний, IV, 1955, 28);
[Домаха:] Мамо! краще мене банітуйте, а не паскудьте моєї дружини! (Стар., Вибр., 1959, 336).
Словник української мови (СУМ-11)