баніція
БАНІ́ЦІЯ, ї, ж., заст. Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання.
Придушивши повстання 1594 — 1596 рр., польський уряд наклав на козаків баніцію, тобто оголосив їх поза законом (Іст. УРСР, І, 1953, 170).
Словник української мови (СУМ-11)