баніція
БАНІ́ЦІЯ, ї, ж., заст.
Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання.
Придушивши повстання Северина Наливайка (1594–1596 рр.), польський уряд наклав на козаків баніцію, тобто оголосив їх поза законом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)