1. Словник української мови у 20 томах

баніція

БАНІ́ЦІЯ, ї, ж., заст.

Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання.

Придушивши повстання Северина Наливайка (1594–1596 рр.), польський уряд наклав на козаків баніцію, тобто оголосив їх поза законом (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баніція — Бані́ція: — вигна́ння [33;51;54,XVIII] Брукова поема, хоч не високої стійності, свідчить про деякий талант; автор має жилку до реалістичного малювання деталей, додає мамці комізму, заставляє її брати гроші від Ромео, а потім хвалити Паріса... Словник з творів Івана Франка
  2. баніція — бані́ція іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  3. баніція — -ї, ж., заст. Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. баніція — Покарання вигнанням з вітчизни. Універсальний словник-енциклопедія
  5. баніція — БАНІ́ЦІЯ, ї, ж., заст. Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання. Придушивши повстання 1594 — 1596 рр., польський уряд наклав на козаків баніцію, тобто оголосив їх поза законом (Іст. УРСР, І, 1953, 170). Словник української мови в 11 томах