басоля —
басо́ля іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
басоля —
(українське), басетля (бєлоруське) — народний струнний смичковий інструмент, за формою та розмірами подібний до віолончелі. Застосовується в народних інструментальних ансамблях (див. Троїсті музики) як басова опора.
Словник-довідник музичних термінів
басоля —
І, ж, муз. Український народний смичковий інструмент, схожий на віолончель. Біда тут грала на басолі, чорти казились по кутках. (П-1:74).
Словник поетичної мови Василя Стуса
басоля —
-і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
басоля —
БАСО́ЛЯ, і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Тепер мені не до солі, коли грають на басолі (П. Чубинський); – Музика, ша! – гукнув раптом голос Качковського, та так зично, що скрипка й басоля зараз замовкли (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
басоля —
БАСО́ЛЯ, і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Тепер мені не до солі, коли грають на басолі (Чуб., II, 1878, 678); — Музика, ша! — гукнув раптом голос Качковського, та так зично, що скрипка й басоля зараз замовкли (Л. Укр., III, 1952, 671).
Словник української мови в 11 томах
басоля —
Басоля, -лі ж. Віолончель. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Теперь мнѣ не до того. Чуб. ІІ. 678.
Словник української мови Грінченка