безталанник

Безтала́нник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. безталанник — безтала́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безталанник — -а, ч. Безталанна, нещасна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безталанник — БЕЗТАЛА́ННИК, а, ч. Безталанна, нещасна людина. Такий недотепа, такий безталанник був і Грицько Вареник, батько цієї самої дівчини (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. безталанник — див. бідолаха; нещасливий  Словник синонімів Вусика
5. безталанник — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.  Словник синонімів української мови
6. безталанник — БЕЗТАЛА́ННИК, а, ч. Безталанна, нещасна людина. Такий недотепа, такий безталанник був і Грицько Вареник, батько цієї самої дівчини (Мирний, І, 1954, 48).  Словник української мови в 11 томах
7. безталанник — Безталанник, -ка м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.  Словник української мови Грінченка