блукання

Блука́ння, -ння, -нню, -нням

Значення в інших словниках

1. блукання — блука́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. блукання — (безупинне) блуканина, шастанина; (у поглядах) хитання, пошуки.  Словник синонімів Караванського
3. блукання — -я, с. 1》 Дія за знач. блукати. 2》 Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. блукання — БЛУКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. блука́ти. Повернувши після 2-місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (М.  Словник української мови у 20 томах
5. блукання — БЛУКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. блука́ти. Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Коцюб., III, 1956, 273); Лука Тихонович приїхав у Водяне.  Словник української мови в 11 томах
6. блукання — Блука́ння, -ня с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.  Словник української мови Грінченка