блукання

БЛУКА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. блука́ти.

Повернувши після 2-місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (М. Коцюбинський);

Коли він [Лука Тихонович] навіть не підстрелить жодної качки, то й то матиме величезне задоволення від блукання по озерах та болотах, по глухих очеретах (О. Донченко);

Чудесні дні блукань по степових озерах (І. Багряний);

* Образно. [Прісцилла:] Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Леся Українка).

2. Непостійність, хитання (у поглядах, висловлюваннях і т. ін.).

Політичні блукання.

Значення в інших словниках

1. блукання — блука́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. блукання — (безупинне) блуканина, шастанина; (у поглядах) хитання, пошуки.  Словник синонімів Караванського
3. блукання — -я, с. 1》 Дія за знач. блукати. 2》 Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. блукання — Блука́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. блукання — БЛУКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. блука́ти. Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Коцюб., III, 1956, 273); Лука Тихонович приїхав у Водяне.  Словник української мови в 11 томах
6. блукання — Блука́ння, -ня с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.  Словник української мови Грінченка