блукання
БЛУКА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. блука́ти.
Повернувши після 2-місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (М. Коцюбинський);
Коли він [Лука Тихонович] навіть не підстрелить жодної качки, то й то матиме величезне задоволення від блукання по озерах та болотах, по глухих очеретах (О. Донченко);
Чудесні дні блукань по степових озерах (І. Багряний);
* Образно. [Прісцилла:] Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Леся Українка).
2. Непостійність, хитання (у поглядах, висловлюваннях і т. ін.).
Політичні блукання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блукання — блука́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- блукання — (безупинне) блуканина, шастанина; (у поглядах) хитання, пошуки. Словник синонімів Караванського
- блукання — -я, с. 1》 Дія за знач. блукати. 2》 Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- блукання — Блука́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блукання — БЛУКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. блука́ти. Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Коцюб., III, 1956, 273); Лука Тихонович приїхав у Водяне. Словник української мови в 11 томах
- блукання — Блука́ння, -ня с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129. Словник української мови Грінченка