1. Словник української мови у 20 томах

блуканина

БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм.

Безперервне або довгочасне блукання.

– Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький);

Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях (М. Коцюбинський);

// Постійні роз'їзди; мандри.

Я скаржуся на блуканину, а вона .. увійшла вже мені в кров: як настає весна, то мене у вирій тягне (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блуканина — блукани́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. блуканина — -и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. || Постійні роз'їзди; мандри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блуканина — БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. — Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. блуканина — Блукани́на, -ни ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество. Словник української мови Грінченка