блукалець

БЛУКА́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.

Той, хто блукає.

В яких світах блукає той блукалець (Л. Костенко);

Лоша дивилось на нього мовчки, і в серці вічного блукальця заворушився неспокій (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me