1. Словник української мови в 11 томах

блукання

БЛУКА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. блука́ти.

Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Коцюб., III, 1956, 273);

Лука Тихонович приїхав у Водяне. Коли він навіть не підстрелить жодної качки, то й то матиме величезне задоволення від блукання по озерах та болотах, по глухих очеретах (Донч., III, 1956, 83);

*Образно. [Прісцілла:] Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Л. Укр., II, 1951, 352).

2. Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.).

Ідейні блукання і суперечності, які переживає Тичина в 1917-1918 роках, виразно відбились також в невеликій поемі "Золотий гомін" (Поезія.., 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блукання — блука́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. блукання — (безупинне) блуканина, шастанина; (у поглядах) хитання, пошуки. Словник синонімів Караванського
  3. блукання — -я, с. 1》 Дія за знач. блукати. 2》 Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блукання — БЛУКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. блука́ти. Повернувши після 2-місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (М. Словник української мови у 20 томах
  5. блукання — Блука́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. блукання — Блука́ння, -ня с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129. Словник української мови Грінченка