блуканина

БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм.

Безперервне або довгочасне блукання.

– Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький);

Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях (М. Коцюбинський);

// Постійні роз'їзди; мандри.

Я скаржуся на блуканину, а вона .. увійшла вже мені в кров: як настає весна, то мене у вирій тягне (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. блуканина — блукани́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. блуканина — -и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. || Постійні роз'їзди; мандри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блуканина — БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. — Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. блуканина — Блукани́на, -ни ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.  Словник української мови Грінченка