блуканина

БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання.

— Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев., III, 1956, 224);

Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях (Коцюб., І, 1955, 346);

// Постійні роз’їзди; мандри.

Я скаржуся на блуканину, а вона.. увійшла вже мені в кров: як настає весна, то мене у вирій тягне (Л. Укр., V, 1956, 76).

Значення в інших словниках

1. блуканина — блукани́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. блуканина — -и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. || Постійні роз'їзди; мандри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блуканина — БЛУКАНИ́НА, и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. – Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І.  Словник української мови у 20 томах
4. блуканина — Блукани́на, -ни ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.  Словник української мови Грінченка