ботанік —
бота́нік іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ботанік —
-а, ч. Учений, фахівець із ботаніки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ботанік —
БОТА́НІК, а, ч. Учений, фахівець з ботаніки. Виховувала [Київська академія] не тільки богословів, а й математиків, астрономів, ботаніків (О. Ільченко); Новоопис має складатися не тільки рідною мовою, а й науковою мовою ботаніків – латинською (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
ботанік —
А, ч. 1. школ. Сором'язливий хлопець, заучка-відмінник, якого не люблять у класі. В цих окулярах ти справжній ботанік. 2. Занудна людина.
Словник сучасного українського сленгу
ботанік —
(-а) ч. 1. шк.; жарт.-ірон. Відмінник, старанний учень. БСРЖ, 73. 2. нарк. Наркоман-початківець, який заборгував торгівцям наркотиками і відпрацьовує борг на зборі маку, конопель. БСРЖ, 74. // жрм. Наркоман.
Словник жарґонної лексики української мови
ботанік —
БОТА́НІК, а, ч. Учений, фахівець з ботаніки. [Київська академія] виховувала не тільки богословів, а й математиків, астрономів, ботаніків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 198).
Словник української мови в 11 томах