ботанік

БОТА́НІК, а, ч. Учений, фахівець з ботаніки.

[Київська академія] виховувала не тільки богословів, а й математиків, астрономів, ботаніків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 198).

Значення в інших словниках

1. ботанік — бота́нік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ботанік — -а, ч. Учений, фахівець із ботаніки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ботанік — БОТА́НІК, а, ч. Учений, фахівець з ботаніки. Виховувала [Київська академія] не тільки богословів, а й математиків, астрономів, ботаніків (О. Ільченко); Новоопис має складатися не тільки рідною мовою, а й науковою мовою ботаніків – латинською (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. ботанік — А, ч. 1. школ. Сором'язливий хлопець, заучка-відмінник, якого не люблять у класі. В цих окулярах ти справжній ботанік. 2. Занудна людина.  Словник сучасного українського сленгу
5. ботанік — (-а) ч. 1. шк.; жарт.-ірон. Відмінник, старанний учень. БСРЖ, 73. 2. нарк. Наркоман-початківець, який заборгував торгівцям наркотиками і відпрацьовує борг на зборі маку, конопель. БСРЖ, 74. // жрм. Наркоман.  Словник жарґонної лексики української мови
6. ботанік — Бота́нік, -ка; -ніки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)