бретер —
брете́р іменник чоловічого роду, істота арх.
Орфографічний словник української мови
бретер —
-а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бретер —
БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати кого-небудь на дуель; скандаліст, забіяка. Втихомирити сп'янілого бретера було нелегко (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
бретер —
брете́р (франц. bretteur, від brette – шпага) людина, що шукає найменшого приводу для дуелі; задирака.
Словник іншомовних слів Мельничука
бретер —
БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель. Втихомирити сп’янілого бретера було нелегко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).
Словник української мови в 11 томах