бретер

БРЕТЕ́Р, а, ч., заст.

Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати кого-небудь на дуель; скандаліст, забіяка.

Втихомирити сп'янілого бретера було нелегко (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. бретер — брете́р іменник чоловічого роду, істота арх.  Орфографічний словник української мови
2. бретер — -а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бретер — брете́р (франц. bretteur, від brette – шпага) людина, що шукає найменшого приводу для дуелі; задирака.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. бретер — Брете́р, -те́ра; -те́ри, -рів (фр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бретер — БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель. Втихомирити сп’янілого бретера було нелегко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).  Словник української мови в 11 томах