брилик —
бри́лик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
брилик —
-а, ч. 1》 Зменш. до бриль. 2》 Зменш. до брильянт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
брилик —
БРИ́ЛИК, а, ч. Зменш. до бриль. І рицар негайно зсідає з коня, Смирненько свій брилик мисливський здіймає (П. Куліш); Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик (М.
Словник української мови у 20 томах
брилик —
БРИ́ЛИК, а, чол. Зменш. до бриль. Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 469); Довгими тонкими пальцями вона заправила пару неслухняних кучерів під брилик (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 189).
Словник української мови в 11 томах