будівник —
будівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
будівник —
-а, ч. 1》 Те саме, що будівельник. 2》 чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
будівник —
БУДІВНИ́К, а́, ч. 1. Те саме, що будіве́льник. До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (М. М. Тарновський). 2. чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець. – Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
будівник —
ТВОРЕ́ЦЬ (той, хто створює щось), БУДІВНИ́К, БУДІВНИ́ЧИЙ, ДЕМІУ́РГ книжн. — Майстер не може бути чиїмось учнем, він сам творець (Вас. Шевчук); Валився світ, збудований мечем, а з ним падали й усі його будівничі (Юліан Опільський); — Ви схожі на деміурга, в якого щось не вдалося (Ю. Мушкетик).
Словник синонімів української мови
будівник —
БУДІВНИ́К, а, ч. 1. Те саме, що будіве́льник. До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (Тарн., З дал. дороги, 1961, 243); У поезії з’являється образ будівника, що зводить нові будови (Іст. укр. літ., II, 1956, 241). 2. чого, перен.
Словник української мови в 11 томах
будівник —
Будівник, -ка м. = будівничий.
Словник української мови Грінченка