будівник

БУДІВНИ́К, а, ч.

1. Те саме, що будіве́льник.

До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (Тарн., З дал. дороги, 1961, 243);

У поезії з’являється образ будівника, що зводить нові будови (Іст. укр. літ., II, 1956, 241).

2. чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець.

— Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці (Донч., V, 1957, 246);

У даль мені путі відкриті. Народ мету мені прорік! Я найщасливіший у світі, — Я комунізму будівник (Нагн., Вибр., 1957, 158).

Значення в інших словниках

1. будівник — будівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. будівник — -а, ч. 1》 Те саме, що будівельник. 2》 чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. будівник — БУДІВНИ́К, а́, ч. 1. Те саме, що будіве́льник. До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (М. М. Тарновський). 2. чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець. – Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
4. будівник — див. Творець  Словник синонімів Вусика
5. будівник — ТВОРЕ́ЦЬ (той, хто створює щось), БУДІВНИ́К, БУДІВНИ́ЧИЙ, ДЕМІУ́РГ книжн. — Майстер не може бути чиїмось учнем, він сам творець (Вас. Шевчук); Валився світ, збудований мечем, а з ним падали й усі його будівничі (Юліан Опільський); — Ви схожі на деміурга, в якого щось не вдалося (Ю. Мушкетик).  Словник синонімів української мови
6. будівник — Будівни́к, -ка́, -ко́ві, -ку́! -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. будівник — Будівник, -ка м. = будівничий.  Словник української мови Грінченка