будівництво
БУДІВНИ́ЦТВО, а, с.
1. тільки одн. Те саме, що будува́ння 1.
Будівництво йшло повним ходом вдень і вночі, на всіх ділянках панував ритмічний шум напруженої роботи (Собко, Зор. крила, 1950, 212);
По всій країні розгорталося бурхливе будівництво (Гончар, І, 1954, 444).
Житлове́ будівни́цтво — спорудження житлових будинків.
Завдання першого року семирічки по житловому будівництву виконані достроково (Наука.., 2, 1960, 2);
Зеле́не будівни́цтво — створення парків, скверів, озеленення вулиць.
В упорядкуванні колгоспного села величезне значення має зелене будівництво (Озелен. колг. села, 1955, 6).
2. Місце, де здійснюється будування, а також споруджувана будівля; установа або організація, яка будує, споруджує що-небудь.
Іван Максимович ще ніколи не бачив, як працює дочка, і вирішив піти до неї на будівництво (Донч., VI, 1957, 310).
3. чого або з означенням, тільки одн., перен. Створення певних суспільних відносин, суспільного ладу, нових форм управління державою, організації праці і т. ін.
Роль Комуністичної партії як керівної і організуючої сили радянського народу особливо зростає зараз, в період розгорнутого будівництва комунізму (Ком. Укр., 1, 1959, 9);
В центрі уваги районних партійних конференцій стоять найважливіші питання державного і партійного будівництва (Рад. Укр., 28.XI 1956, 1).
4. тільки одн. Наука про спорудження будов і їх художнє оформлення; архітектура.
[Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Л. Укр., II, 1951, 245).
Словник української мови (СУМ-11)